ЦЕНТР ДОПОМОГИ ЗАЛЕЖНИМ
МИ
ДОПОМОЖЕМО
гортай нижче
Зміни особистості
У всіх пацієнтів, незалежно від виду вживаного наркотику, в процесі наркотизації формувалися такі риси: підвищена збудливість, наростаючі афективні розлади у вигляді дисфоричних або апатико-абулічних депресій, вираженої афективної лабільності, переважання істеро-збудливих форм реагування, психосоціальна згасання інтересів, різні аномалії емоційно-вольової сфери, розлади сфери потягу чи сексуальна розгальмованість, і навіть іпохондрія, фобічні розлади.
Особистісні зміни у хворих наростали поступово, починаючи із загострення преморбідних рис характеру. Потім, у міру продовження вживання наркотиків, виявлялися чіткі психопатоподібні порушення і, нарешті, розвивалося виражене морально-етичне зниження, у ряді випадків зі збідненням почуттів, суджень, ослабленням активності, посиленням психопатоподібної симптоматики, афективних порушень, зниженням та втратою працездатності, соціальної формування характерного дефекту. Водночас дедалі помітнішими ставали інтелектуально-мнестичні розлади.
Слід також зазначити, що в міру наркотизації індивідуальні особистісні характеристики згладжувалися, нівелювалися, хворі ставали ніби все більш схожими один на одного, їх поведінка в основному визначалася психопатоподібними розладами істеро-збудливого та емоційно-нестійкого кола або, навпаки, переважанням апатико-абулічних розладів. Усе це – разом – об’єднувало вивчених нами хворих за характером змін особистості одну групу, яку можна кваліфікувати, як «наркоманічна особистість».
Типовими рисами поведінки та реагування хворих були егоїзм, брехливість, позерство, паразитичні тенденції, легковажність, байдужість до своєї долі, непослідовність, нестійкість намірів, слабкий контроль емоцій, показна впевненість у собі та водночас прагнення уникнути відповідальності, бажання звинувачувати у своїх невдачах оточення . Характерними були схильність до дармоїдства і пустому способу життя, цинічність, жорстокість по відношенню до близьких, непристойні, грубі витівки, розв’язність, відсутність почуття дистанції, притуплення батьківського обов’язку, у тому числі втрата материнського інстинкту, притуплення професійного обов’язку. Виявлялося інтелектуально-мнестичне зниження у наступному: у динаміці наркотизації у хворих звужувалося коло інтересів — усі думки зосереджувалися на наркотиках. Спостерігалися примітивність суджень, застрявання на «дрібницях», нездатність узагальнювати та виділяти головне. У розмові хворі швидко втомлювалися, було неможливо сконцентруватися, уважно стежити змістом розмови; іноді вони не могли згадати певні моменти свого життя, забували, про що йдеться зараз, часто перепитуючи; нерідко відволікалися, перемикалися інші теми, виявляли плоский гумор. Складні ситуації нерідко приводили хворих у глухий кут; при цьому у них спостерігалася розгубленість, вони намагалися всіляко убезпечити себе від проблеми, що знову виникла.
Характерними проявами інтелектуально-мнестичних порушень були також: торпідність мислення, бідність уяви, порушення безпосередньої та опосередкованої пам’яті, мотиваційного компонента пам’яті та динаміки містичної діяльності, у поодиноких випадках – ослаблення фіксаційної та репродуктивної пам’яті.
Не можна не відзначити те, що інтелектуально-мнестичні порушення мали транзиторний характер. Катамнез показав, що тривала відмова від вживання наркотиків призводить до певного покращення інтелектуально-мнестичних функцій, хоча повне відновлення і настає.
Більшість хворих спостерігалися розлади афективної сфери. Вони були найбільш виражені в абстинентний та постабстинентний періоди та характеризувалися дисфоричною (найчастіше), тужливою чи апатичною депресією. Тривалий час у хворих зберігалися афективна лабільність, іпохондричність, астенія, бездіяльність, нездатність зайнятися якоюсь працею, читати.
Привертала увагу іпохондричність у багатьох хворих, яка була властива їм раніше. Хворі висловлювали тривожні побоювання, що в результаті наркотизації вони можуть захворіти на невиліковні хвороби, прислухалися до своїх соматичних відчуттів і нерідко перебільшували їх, просили показати їх тим чи іншим фахівцям, без кінця зверталися до лікаря з проханням призначити додаткові медикаментозні засоби. Поряд із цим, критика до зловживання наркотиками у них була відсутня. Частота рецидивів у цих хворих виявилася такою самою, як у інших хворих. Їхні іпохондричні висловлювання йшли як би в розріз з їхньою поведінкою і ставленням до наркотизації в цілому.
У період ремісії у значної кількості хворих також спостерігалися своєрідні афективні розлади. Найчастіше це був тривожно-дисфоричний або тужливо-дисфоричний стан, який змінювався надалі (через 2-4 місяці і більше) – апатико-абулічним. При цьому чим менше часу минало після усунення абстинентних явищ, тим вираженішими були дисфорія, експлозивність, і, навпаки, чим далі від абстиненції — тим більшою мірою відзначалися апатія, безвольність, нездатність до праці. Хворі були бездіяльні, безтурботні, легковажні, розв’язні, часом некеровані. Вони відзначали нестійкість намірів.
Крім того, у багатьох пацієнтів спостерігалася емоційна лабільність, вони ставали чутливими до стану найменшого душевного дискомфорту, неадекватно реагували навіть на незначні психотравмуючі моменти. У них відразу ж знижувався настрій, що, у свою чергу, сприяло актуалізації патологічного потягу до наркотиків і нерідко призводило до рецидиву. Таким чином, зміни особистості у хворих на опійну наркоманію характеризуються підвищеною збудливістю, вираженою афективною нестійкістю, переважанням істеро-збудливих форм реагування, наявністю асоціальності, конфліктності, легкого інтелектуально-мнестичного зниження та бездіяльності, які ми розцінюємо як «органічне зниження рівня особистості з десоціалізацією» або своєрідний психоорганічний синдром, що сформувався внаслідок зловживання психоактивними речовинами. У хворих, що вживають саморобні опіати, прояви психоорганічного синдрому були виражені значно більшою мірою, ніж у хворих на героїнову наркоманію.
Після закінчення лікування клієнти стають почесними гостями Центру. Вони можуть приїхати будь-якої миті з друзями, близькими, будуть прийняті без черги. Усі ці елементи дуже важливі підтримки ремісії.
Детальну інформацію про роботу Центру соціально-психологічної реабілітації молоді «Батьки проти наркотиків» можна отримати за телефоном: +38 (067) 265 31 40
Також маємо для Вас чудову новину ГО “Батьки проти наркотиків”, надають можливість пільгових місць для найбільш вмотивованих реабілітантів. Залишивши заявку на нашому сайті Ви матиме змогу стати вільними за будь-яких обставин, головне тільки Ваше бажання!
НАШІ КОНТАКТИ
ЗВ’ЯЖІТЬСЯ З НАМИ!
Заповніть всього лише два поля нижче і ми якнайшвидше зможемо Вам допомогти!
